Спіжарка (Spizharka)

Розпочинаємо ми із недавно відкритого кафе «Спіжарка Львівська». Сама назва дає зрозуміти,  що буде тісно (спіжарка у перекладі із польської означає комірка). Колорит, ідея та й сама назва звертаються до австрійсько-польського минулого Львова.

Кафе розташоване на вулиці Вірменській, що відома й іншими цікавими закладами. Тут знаходяться арт-галереї: «Дзига», «Зелена канапа»; корпус Академії мистецтв; один із найстаріших храмів Львова – Вірменська церква. Також кав’ярні та кафе із давньою історією: «Вірменка», що була відкрита ще у 1970-х роках, і стала осередком зустрічей богемної, субкультурної молоді того часу, «Квартира 35» , «Під клепсидрою», де регулярно відбуваються культурно-мистецькі заходи. А також, нові місця, такі як «Гасова лямпа», «Брудершафт» та ін.

Як бачимо, вул. Вірменська в споживацькому плані вимагає конкурентоспроможності та різнопрофільної ідейності, так як це одна із центрових вулиць, де окрім львів’ян, постійно прогулюються туристичні групи й відвідувачі міста.

Спіжарка. На перший погляд ідея старенької австрійської квартири однієї з галицьких панянок співзвучна із «Квартирою 35», проте базові ідеї цих кафе відмінні. Якщо перша ставить акцент на комфортність та «душевні розмови на кухні» із родиною чи друзями, то друга претендує на інтелектуальність проведення часу за чашкою кави, слухаючи «живий» джаз.

Важливим є розташування Спіжарки. Зручно до неї потрапити любителям прогулянок, зовсім недалеко є місце для автівок, а навпроти кафе – велостоянка для тих, хто користується екологічним транспортом. Отож, зручне розташування значно розширює коло потенційних відвідувачів.

Цікавим моментом є те, що вхідні двері у Спіжарку, які на перший погляд, зовсім неавтентичні і не відповідають дизайну кафе, є скляними й  прозорими. Тому, проходячи вулицею повз, Ви неодмінно помітите цю відкриту для гостей затишну «комірчину», закладену банками з варенням і різною консервацією. Цікавим є те, що, консервації заводського виробництва, зроблені за старими рецептами, і їх Ви можете скуштувати. Персонал кафе, стверджує, що рецепти старовинні і зібрані власниками закладу. Окрім цієї смакоти, помітними з вулиці є й найрізноманітніші сувеніри ручної роботи, які Ви можете придбати. Через це кав’ярня може здатись сувенірним магазином. Це, на нашу думку, недолік, так як бажаючих випити чаю таким «магазином» не заманиш.

В наступних двох кімнатах розташоване власне кафе. Інтер’єр та його деталі у Спіжарці є автентичними та купленими-знайденими серед львівського мотлоху часів «бабусі Австрії».

Одразу явним є те, що автор ідеї, Влодко Костирко й інші креативщики, ставили акцент в дизайні і на деталі. Так основна ідея є зрозуміла, але поміж тим можна помітити надзвичайно необхідні дрібнички: старий телефон, що працює, старі картинки, в’язані та вишиті серветки, радіо та ін.

Заклад розрахований на невеликі компанії із кількох осіб, тому столики  невеликі на 2-5 осіб, і приблизна кількість посадкових місць – 20-25.

Так як одна кімната є проміжною, без вікон, а останнє приміщення із одним вікном, із якого зимою подуває ( і щоб зігрітися Вам запропонують коцик-покривало), то в приміщенні природного світла недостатньо. Часто кафе освітлюється вечорами свічками. Хоча, для Вас це може створити романтичну і затишну атмосферу.

Так як «квартира» є компактною, той й вхід у вбиральню знаходиться одразу біля одного із столиків. І,не зовсім приємно, що Всі звуки доноситься до відвідувачів. З «кухні» також. Тут виникає запитання: чи це входить в ідею закладу, бо австрійські квартири характеризуються ознакою «все включено» - кухня, туалет, хол – в одному приміщенні, чи це недостатньо обдуманий дизайн інтер’єру? Це саме питання стосується й стану вбиральні, яке ви можете оцінити зі знімку. Зверніть увагу на те, що плитка на підлозі є оригінальною і старою, тому не зважаючи на стан цього приміщення, ставимо ще один плюс закладу.

Зайшовши і розташувавшись у залі, Ви постійно відчуватимете увагу та бажання допомогти й розказати необхідне збоку персоналу. Обслуговуючий персонал є надзвичайно приємним та цікавим у спілкуванні, може розказати історію кожної деталі інтер’єру, але те що стосується страви офіціантка повинна запитати у кухаря, так як сама інформацією не володіє.

Меню. У Спіжарці не є великим. Розміщено воно на двосторонньому А4 аркуші. Звичайно на супер-пропозицію поїсти розраховувати неварто, бо як такої кухні у кафе немає. Тут Вам запропонують різноманітні напої (каву, чай, соки, молочні коктейлі, безалкогольні напої), салати, тости, десерти (морозиво, справжня домашня випічка). Ну і, також, в меню є продукти, що ніяк не відповідають основній ідеї кафе – це пиво і закуски до пива (чіпси, сухарики та ін.).

У Спіжарці ми спробували чорничний та трускавковий коктейлі, а також, гарячі ковбаски з тостами та маринованими овочами.

Трускавковий коктейль ні молоком, ні трускавками про себе знати не дав. Підозрюємо, що у коктейлі використовувався сироп. Тому його не рекомендуємо З чорничним справа краща. Смак ягід був достатньо відчутним.

Проте гаряча страва – ковбаски виявилася дуже апетитною на вигляд і такою ж на смак. Ковбаски роблять для закладу на замовлення в домашніх умовах, що Ви одразу відчуєте за смаком. Хрусткі і теплі грінки з часниковим соусом доповнять закуску. А мариновані овочі приготовані за домашнім рецептом лише маринадним смаком доповнюють домашні ковбаски.

Якщо Ви шукаєте затишну, тиху атмосферу для душевних розмов із приємними для Вас людьми, неодмінно завітайте до Спіжарки. Гарного відпочинку!